Ініціативи, підтримані EED, допомагають українським ветеранам стати архітекторами інклюзивного відновлення та демократичного оновлення.
Україна — це країна, яка веде оборонну війну за своє існування. Повномасштабна війна Росії проти України триває вже четвертий рік, тож фізичні, емоційні та людські втрати є величезними. Але, забезпечуючи стійкість на передовій, суспільство в містах і селах по всій країні стикається з реальними викликами, намагаючись реінтегрувати понад мільйон ветеранів у цивільне життя.
За наявними оцінками, до 5-6 мільйонів українців можуть отримати статус ветерана в найближчі роки; це число включає постраждалих членів сімей. Ця хвиля змінить суспільство на кожному рівні — від працевлаштування та освіти до місцевої політики та державних послуг. І те, як Україна впорається з цією трансформацією, буде вирішальним для її майбутнього як демократичної, інклюзивної та стабільної держави.
Занадто довго ветеранська політика України формувалася під впливом застарілих норм та фрагментованого управління. Пострадянські закони пропонують низку гарантій на папері, але реалізація є непослідовною та недофінансованою. Немає єдиного державного органу, відповідального за координацію ветеранських справ, немає універсальної стратегії реінтеграції та немає значущої підтримки в перехідний період для військовослужбовців, які повертаються до цивільного життя.
Водночас ветерани стикаються з правовими прогалинами, соціальним виключенням та дискримінацією при працевлаштуванні. Роботодавці не знають, як адаптувати робочі умови для задоволення потреб ветеранів з фізичними та психологічними травмами. Багато ветеранів мають труднощі з доступом до охорони здоров'я, психологічної підтримки чи практичного навчання навичкам. Для жінок-ветеранок ці виклики помножуються внаслідок системних гендерних упереджень.
Проте ветерани також представляють один з найбільш невикористаних ресурсів України — спільноту дисциплінованих, мотивованих і соціально відданих людей, які продемонстрували виняткові особисті під час служби та здатність брати на себе відповідальність під тиском обставин. Їхні навички, досвід і мережі спілкування — це саме те, що потрібно Україні для відновлення, децентралізації та демократичного оновлення.
У цей вирішальний момент Європейський фонд за демократію (EED) діяв як донор-каталізатор змін, надаючи гнучку, чуйну підтримку низці місцевих ініціатив, які працюють з ветеранами та для них.
У своєму підході EED керується попитом: замість розробки програм зверху вниз, EED слухає партнерів громадянського суспільства, визначає, чого не вистачає, і надає можливість низовим організаціям взяти ініціативу на себе.
У роботі з ветеранами це визначило два стратегічні фокуси:
Ось лише кілька прикладів впливу EED.
У 2023 році EED надав стартову підтримку ГО "Принцип", новаторській ініціативі, започаткованій правозахисницею і ветераном війни. Їхня мета була сміливою: переосмислити ветеранську політику України з нуля.
Разом з організаціями, підтриманими EED, такими як ГО "Юридична сотня" та Український жіночий ветеранський рух, активісти ГО "Принцип" допомогли очолити загальнонаціональну коаліцію, яка розробила першу комплексну концепцію ветеранської політики країни. Ця робота безпосередньо вплинула на державну стратегію ветеранської політики у 2024 році — визначний крок до формування послідовної політики, заснованої на правах.
Тим часом ГО "Юридична сотня" продовжує надавати правову допомогу через свою гарячу лінію та представляти в суді ветеранів, допомагаючи їм у вирішенні питань від процедур звільнення до компенсацій за поранення. Їхні юридичні експерти аналізують системні недоліки в регулюванні та передають свої висновки для розробки пропозицій щодо покращення ветеранської політики, замикаючи коло між підтримкою на місцях і національною реформою.
Український жіночий ветеранський рух, вперше підтриманий EED на початку його створення в 2020 році, перетворився у впливову громадську організацію, яка займається питаннями на перетині гендеру та військової служби. У 2024 році активістки руху очолили національну петицію з вимогою впровадження механізмів боротьби з домаганнями у Збройних Силах, зібравши понад 25 000 підписів.
За підтримки EED вони розширили свою діяльність по всій країні, створивши регіональні центри у Вінниці, Волині, Полтаві та Сумах. Вони також запустили соціальні підприємства, зокрема швейну майстерню, щоб забезпечити стійкість на тлі скорочення міжнародних донорів.
Крім розробки політики та захисту прав, грантоотримувачі EED трансформують життєве середовище для ветеранів та інших маргіналізованих груп.
В Одесі ГО "Плем'я" керує громадським хабом, де ветерани можуть брати участь у тренінгах з лідерства і культурних заходах, а також отримувати юридичні консультації. Це стало місцевою моделлю для інтеграції ветеранів у громадське життя та зміни громадського сприйняття.
У Полтавській області користувачі інвалідних візків з Інституту реабілітації та адаптації проводять аудити безбар'єрної доступності, допомагаючи відбудовувати громадські простори з урахуванням потреб усіх громадян. Їхня робота вже змінила зупинки громадського транспорту та паркові об'єкти, і зараз вони навчають місцеву владу та бізнес стандартам доступності.
А в сільських громадах ініціативи, підтримані EED, такі як ГО «Мобільна волонтерська група», проводять заняття в «Школі громадської участі» для ветеранів та їхніх сімей, навчаючи їх управлінню проєктами й написанню грантів для запуску та управління власними ініціативами, пов'язаними з демократією.
Такі ініціативи — це не просто соціальна підтримка. Вони є будівельними блоками нового, інклюзивного громадянського договору в Україні.
Групи, підтримані EED, доводять, що ветерани — це не просто бенефіціари, вони є агентами змін. Вони формують місцеву політику, рухають соціальне підприємництво, будують громадську інфраструктуру та притягують до відповідальності інституції. І роблячи це, вони моделюють той вид партисипативного, інклюзивного управління, до якого має прагнути Україна, переходячи від воєнної стійкості до післявоєнного відновлення.
Проте виклики залишаються величезними: недофінансовані (застарілі) державні структури, зростаюче вигорання в громадянському суспільстві та все складніша безпекова ситуація. Втрата фінансування USAID сильно вдарила по багатьох НУО, спонукаючи до термінового переходу до фінансової стійкості. Але партнери EED приймають виклик, адаптуючи бізнес-моделі, розширюючи коаліції та відстоюючи не лише свої права, але й бачення сильнішої, більш демократичної України.
Оскільки існує ризик того, що міжнародна увага переключиться на щось інше, а нові кризи змагаються за заголовки у ЗМІ, українські ветерани та громадянське суспільство заслуговують на постійну підтримку. Вони не просто відновлюються — вони відбудовують. І вони нагадують всім нам, що демократія — це не післявоєнна розкіш. Це шлях до миру.
