Від мистецької журналістики до репортажів про війну на українсько-російському кордоні.
За час широкомасштабного вторгнення Росії в Україну «Ґвара Медіа» перетворилася на одну з найбільших регіональних медіаплатформ.
«Ми були нішевим виданням, яке писало про культурні події, креативні індустрії та інновації в Харкові, – розповідає Олена Мигашко. – 24 лютого 2022 року ми постали перед важким вибором – що робити далі».
«Ми вирішили змінити фокус своєї роботи, – додає вона. – Ми відійшли від моделі нішевого медіа і натомість стали надавати інформацію для широкого загалу про те, що відбувалося в Харкові в той час, коли великі колонни російських військ перетинали кордон з Україною».
Олена – головна редакторка «Ґвара Медіа» – медіаплатформи, що базується в Харкові, другому за величиною місті України. Харків знаходиться всього в сорока кілометрах від російського кордону і залишається дуже вразливим до постійних ракетних обстрілів з боку російських військ, що дислокуються поблизу.
У перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну місто опинилося у вкрай небезпечному становищі – росіяни захопили міста і села навколо Харкова, і виникла реальна загроза його окупації.
«Коли почалася війна, ми залишилися в місті і продовжували працювати, – розповідає Сергій Прокопенко, координуючий редактор «Ґвари». – Наш офіс був зруйнований, і нам довелося працювати у підвалах. Втім, незважаючи на це, ми почали змінюватися і розвиватися, у нас з'явилися люди в Харкові та за його межами, які робили для нас репортажі».
За півтора року команда «Ґвари» виросла з чотирьох до 22 штатних журналістів і запустила один з найважливіших фактчекінгових проєктів у країні. Видання також значно розширило свою аудиторію, і тепер його читають по всій Україні та за кордоном.
«У березні 2022 року для такого нішевого медіа, як наше, було незвично проводити фактчекінгові проєкти та запускати англомовну версію», – розповідає Сергій.
Відповідь на реалії війни
«Ґвара» починала працювати ще до початку повномасштабної війни – насамперед, за межами столиці України та висвітлювала теми, які зазвичай не беруть до уваги мейнстримні ЗМІ.
Однак, коли відбулося вторгнення Росії в Україну, редакція зрозуміла: платформа, орієнтована на культуру, не виживе в цих умовах.
«Ми бачили, що нішеве медіа, подібне до нашого, не могло в той час існувати в Харкові, тому що це було дуже небезпечно, – пояснює Олена. – Якщо ми хотіли залишитися і продовжувати висвітлювати події, ми знали, що нам потрібно зосередитися на інших речах, аніж культура».
Саме тоді журналісти «Ґвари» вирішили серйозно трансформуватися і висвітлювати те, над чим вони ніколи не планували працювати. Замість того, щоб писати лонгріди про митців та новаторів, вони почали створювати мультимедійний контент про те, як війна вплинула на їхнє місто, почали боротися з фейковими новинами про вторгнення та створювати швидкі новини.
«Важливо було зафіксувати російські воєнні злочини та жахіття, спричинені армією окупантів в нашій області, – говорить Сергій. – Саме цим ми й займалися, коли російські війська стояли впритул до Харкова, і продовжуємо займатися зараз, хоча зараз під окупацією залишається тільки 2-3% Харківської області. Загалом увага змістилася з нашої області, але важливо знову привернути увагу громадськості до окупованих територій, адже там там все ще живуть українці».
Завдяки висвітленню воєнних подій у Харкові команда «Ґвари» привертає увагу понад 300 000 читачів на місяць.
«Ми входимо до п'ятірки найбільших ЗМІ в регіоні, – додає Сергій. – Ми унікальні тим, що публікуємо наші матеріали також і англійською мовою. Для України дуже важливо отримувати допомогу і розуміння з-за кордону, тому ми створюємо ексклюзивний контент, щоб іноземці знали, що тут відбувається».
Провідні фактчекери
Оскільки російські війська стояли дуже близько від Харкова, Кремль посилив дезінформаційні атаки на місцеве населення. Мешканців постійно атакували фейками про потенційні атаки, евакуацію та інші питання, пов'язані з війною.
«Саме тому ми запустили фактчек-бот «Перевірка», – розповідає Олена. – Наразі ботом скористалися вже понад 50 000 людей».
«Це інноваційний інструмент, коли читачі надсилають нам інформацію для перевірки, – пояснює Сергій. – Він став основою для розвитку одного з найважливіших фактчекінгових рішень у регіоні. Цього року ми стали єдиним регіональним медіа в Україні, яке увійшло до Міжнародної мережі фактчекінгу Інституту вивчення медіа Пойнтера».
Бот отримав близько 80 000 запитів на перевірку інформації, і люди продовжують надсилати до 100 запитань на день.
У команді «Перевірки» зараз працює вісім осіб, усі вони – колишні волонтери «Ґвара Медіа».
Команда публікує до 60 кейсів про дезінформацію в регіоні щомісяця, відповідає на щоденні запити людей і проводить більш масштабні дослідження хвиль дезінформації на основі трендів Google.
Наступні кроки
«Сьогодні ми створюємо стільки різних форматів та історій, що легше сказати, чого ми не робимо, ніж те, що робимо, – посміхається Олена. – Але ми вже думаємо про майбутнє. Важливим пунктом розвитку є початок розслідувальної роботи, і ми бачимо це як колаборацію між журналістами та фактчекерами».
Команда має на меті сприяти прозорості та підзвітності державних установ області. Наприклад, Харківська міська рада не знає, скільки гуманітарної допомоги отримала за півтора року, і журналісти «Ґвари» проливають світло на це та інші чутливі питання.
Редакція також сподівається розширити висвітлення подій у місцевих громадах – те, що вона почала робити під час війни завдяки підтримці EED.
«EED підтримала нас у найважчий момент, що стало фундаментом нашого успіху, – каже Сергій. – Пам'ятаю, в перші дні війни стояло питання, чи зможемо ми продовжувати працювати. Ми намагалися зібрати трохи коштів через виробництво документальних фільмів, але було дуже проблематично продовжувати це робити, коли тебе обстрілюють ракетами С-300. Підтримка EED допомогла нам трансформуватися після найскладнішого періоду, коли місто бомбили і у нас не було електроенергії».
У цій статті представлені погляди грантоотримувача. Зміст статті не обов’язково відображає офіційну позицію Європейського фонду за демократію, Європейської комісії чи будь-якої країни-члена ЄС, або іншої сторони, яка надає донорську підтримку EED.