На кордоні війни: на півночі України молодіжні ініціативи отримують нове дихання

Центр «Доброчин» надає можливість молодим людям у сільських громадах на півночі України стати суб’єктами змін.

«Досвід війни зблизив молодих людей», – каже Наталія Дрозд, яка очолює Центр«Доброчин», неурядову організацію, що працює з молоддю в Чернігівській області – північному регіоні України, що межує з Росією та Білоруссю.

Один із ключових проєктів Центру поєднує розвиток демократичних засад у суспільстві та розширення можливостей для молодих людей, допомагаючи їм більше впливати на життя у своїх громадах. У рамках цієї ініціативи, підтриманої EED, молоді люди у сільських громадах проходять навчання, щоб стати місцевими лідерами змін.

Повномасштабне вторгнення Росії тимчасово призупинило цю роботу, оскільки значна частина Чернігівської області перебувала під окупацією з лютого по квітень 2022 року. Більше місяця місцеві жителі жили відірваними від решти світу в постійному страху за своє життя.

Наталія пояснює, що коли Збройні сили України відновили контроль над регіоном, молодь, з якою вона працює, була сповнена рішучості продовжувати цю громадську роботу.

«Під час окупації вони навчилися самоорганізовуватися в екстремальних умовах, – пояснює Наталія. – Розвиток цієї горизонтальної мережі контактів був критично важливим для всієї Чернігівської області, адже люди жили без інтернету. Після цього жаху вони хотіли працювати ще більше, ніж раніше».

Зараз п'ять очолюваних молоддю груп працюють над проєктами, націленими на допомогу вразливим верствам населення, а також допомагають відбудовувати та відновлювати свої громади.

«Молоді люди вирішили залишитися в рідному регіоні після окупації, – каже Наталія. – Вони вірять у те, що роблять. Місцеве громадянське суспільство та влада знають, що взаємодія з молоддю є життєво необхідною, і що це є певною запорукою того, що вони залишаться жити в нашому регіоні, а також певною запорукою того, що ми не будемо знову окуповані».

Працюємо на місцевому рівні для місцевих

EED почав підтримувати молодіжний проєкт Центру «Доброчин» за рік до повномасштабного вторгнення. Громадська організація відібрала п'ять мотивованих груп молодих людей з усього регіону, в кожному з яких проживає менше 20 000 мешканців, причому чотири з них знаходяться на кордоні з Росією та Білоруссю.

«Дуже часто підхід до втілення таких проєктів полягає в тому, щоб спочатку надати молодим людям певну підготовку, а потім дати їм можливість працювати самостійно, – пояснює Наталія. – Але ми хотіли піти далі».

Перед початком проєкту Наталія та її команда ініціювали та провели важливу зустріч з представниками місцевої влади та молоді, щоб зрозуміти, що потрібно кожній громаді. Це дало їм змогу зрозуміти, чого потребує кожна громада, і встановити довіру між сторонами.

«Ми підвищили рівень комунікації між місцевою владою та молоддю, зробили її системною та більш організованою, – розповідає вона. – До початку повномасштабної війни ми створили молодіжні ради в усіх цих громадах і оголосили конкурс міні-грантів на реалізацію їхніх проєктів».

Повномасштабне вторгнення перервало ці плани, і більшість учасників незабаром опинилися в окупації. Наталія та її колеги залишилися в Чернігові, незважаючи на постійні обстріли, і продовжували надавати фінансову підтримку тим, хто її потребував. Наприкінці березня 2022 року команда була змушена евакуюватися на захід України, але вже у травні вони повернулися додому.

«Коли ми зустрілися з молодими людьми після повернення, то зрозуміли, що вони хочуть продовжувати те, що ми розпочали до вторгнення, і ми знову оголосили конкурс на отримання грантів», – розповідає Наталія.

Кожна молодіжна група реалізувала проєкти, які були важливими саме для їхньої громади.
Молодь з Городні, міста, розташованого поблизу російського та білоруського кордонів, створила пересувний хаб «FreedomHub» та започаткувала естафету добрих справ.

«Ми купили їм ноутбуки та іншу комп'ютерну техніку, і вони почали їздити до сусідніх сел, щоб допомагати людям похилого віку, – пояснює Наталія. – Наприклад, молоді люди замовляли ліки або оплачували комунальні платежі за мешканців старшого віку, яким це складно робити самим».

Громада в Добрянці, яка розташована також на кордоні, намалювала величезний синьо-жовтий мурал і облаштувала парк з дитячим майданчиком і зоною відпочинку. Інші групи організували спортивні заходи та створили місця для зустрічей місцевих активістів.

«Результат проєкту молодих активістів із селища Ріпки навіть потрапив до «Книги рекордів України», – посміхається Наталія. – Вони вирішили спекти найбільшу кількість млинців, щоб зібрати кошти для української армії».

Інвестиції в майбутнє

Через кілька місяців після визволення всі молодіжні спільноти залишаються активними.

«Завдяки підтримці EED ми навчили їх як запускати успішні проєкти, – каже Наталія. – Вони отримали можливість відчути відповідальність за своє життя і свою громаду, зробити щось конкретне. Вони набули впевненості та практичного досвіду».

«Молодь займається волонтерством, фандрейзингом, організацією заходів. Спочатку вони робили це завдяки підтримці EED, а тепер вже продовжують цю роботу самостійно, і планують так працювати у майбутньому».

Вона вважає, що сьогодні вкрай важливо залучати молодь до відновлення України, оскільки потрібно, щоб молоді люди ставилися до майбутніх перетворень як до власної справи. Такі заходи також допомагають молодим людям впоратися з емоційним вигоранням від війни.

«Молодь потрібно постійно залучати, – пояснює Наталія. – Ми повинні готувати їх до ролі майбутніх лідерів, щоб згодом мати чудових активістів та організаторів».

Як зазначає Наталія, багато місцевих органів влади вже систематично залучають молодь до роботи. У цих громадах молоді люди генерують зміни та реалізують свій потенціал.

«Місцеві громади не очікують, що держава все вирішить за них, – каже вона. – Ми хочемо, щоб молодь сама все планувала, тому ми працюємо з нею, а не замість неї. Ми віримо, що молодь може зробити нашу країну краще, і нам потрібна розумна підтримка, щоб це забезпечити».

Наталія вважає, що місцеві групи громадянського суспільства є сильними і мають чітке бачення того, як вони хочуть відновити Україну. Головне, щоб місцеві жителі самі визначали свої потреби та пріоритети, тому держава та міжнародні партнери продовжують підтримувати цю роботу.

«Ми хотіли розбудувати якісну інфраструктуру для залучення молоді до життя громади, і ми цього досягли», – каже вона.